У повітрі відчувався запах смерті. Навколо не було видно ні душі. Лише стадо свиней, кращого місця для випасання яких годі й уявити. Адже вони – нечисті. Тому кожен, хто мав із ними справу, також потребував подальшого очищення. Ще й якийсь безумець навіював страх на усю округу. Говорять, що він має біса. Ну, бо не може нормальна людина не користуватися одягом, жити у гробах та трощити все, до чого дотикається. Інколи найвідважніші із околиці заковували його у кайдани та ланцюги. Немов якогось хижого звіра. Та він все розривав та нищив і тікав у пустелю. Таки й справді у ньому було щось звіряче, дике та руйнівне. Щось цілковито нелюдське. Настільки, що й людини у ньому ніхто не бачив. Без одягу, без імені, без прийняття… Без розуму, без волі, без співчуття… Тільки число/номер, яким себе й називав. “Легіон”…
Нічого не нагадує?
Нічого не пробуджує у нашій історичній пам’яті?
Голодомор, Голокост, геноцид, концтабірні номери, психічні лікарні для виправлення ворогів народу, червоний терор, німецький фашизм, кровопролитні війни, експерименти над людьми… ХХ століття знає досвід “Гадаринської пустелі, всіяної гробами”. Однак, у цьому випадку диявол постуговувався іншими людьми – такими собі мешканцями Гадарину, які цінували своїх свиней вище людини та її порятунку.
Саме такою є дія зла у світі. Саме таким є зло, яке ми приймаємо у своє серце. Це зло ми звемо гріхом. Гріх, який позбавляє гідності, свободи та життя. Так було у геразинського біснуватого, і так є часто у нашому житті. Звичайно, якщо ми не відмовляємося цього бачити.
БЕЗ ІМЕНІ
Гріх позбавляє нас нашого справжнього імені. Ми отримали нове ім’я у Таїнстві Хрещення і стали зватися християнами. Однак, кожен гріх позбавляє нас цього імені, віддаляючи від Бога. Здійснюючи гріх, ми самі робимо себе безбожниками. Ми відкидаємо Його, заради власної вигоди, примх чи корисливості. При народженні ми отримали ще одне ім’я – людина. Однак, інколи своїми вчинками ми не відповідаємо цьому імені. Адже поводимося не як люди, і тому не реалізуємо власної людяності. Відкидаємо любов, яка є запорукою та основою цієї людяності, та обираємо ненависть. Відгороджуємося егоїзмом, залишаючи поза межами серця свого ближнього, стосунки із яким є простором нашого існування. Руйнуємо свій внутрішній світ, заради тимчасових здобутків у світі зовнішньому.
БЕЗ ГІДНОСТІ
Гріх позбавляє нас справжньої гідності. Людина створена для добра, краси і правди. Її покликання, дароване самим Богом, полягає у любові. Тільки середовище цієї любові забезпечує їй гідне життя. Тільки середовище любові сприятливе для реалізації людяності. Однак, диявол цього не бажає. Тому під виглядом різноманітних спокус намагається увірватися у серце людини, щоб наповнити його злом. Увіходячи у серце, гріх відбирає у людини свободу, позбавляє розуму та пригнічує волю. Ми це часто відчуваємо, переступивши Божу волю щодо нас. А ця воля не що інше, як щастя людини у єдності з Богом. Бо по-іншому щастя людини не існує.
БЕЗ ЖИТТЯ
Гріх позбавляє нас життя. Того життя, яке приготував нам Творець, привівши у цей світ. Того життя, яке гідне найвищого і найулюбленішого Божого творіння. Того наповненого щастям та радістю життя, у яке ми втягуємо прояви смерті – зло, гріх, страждання, розділення, руйнування. Відтак вже не живемо, а снуємо життям. Не смакуємо, а з гіркотою перетравлюємо; не вдихаємо на повні груди, а шукаємо ковток свіжого повітря; не дивуємося, а постійно боремося із нестерпною нудьгою.
Гедаринський біснуватий снував позбавлений імені (себе справжнього), одягу (гідності) та спільноти (життя). Він мешкав у гробах, бігав пустелею та трощив залишки свого існування. І цим гедаринський біснуватим є я, позбавлений єдності з Богом через власні численні гріхи.
